Кохання на трьох


знайти своє кохання прагнуть кожен другий в світі...знаходить...кожен шостий....а зберігають...тільки одиниці... кажуть кохати можна тіки раз в житті...значить я виняток з правил....я кохала двічі....двоє людей залишуться в мене в серці...назавжди...один це моє перше кохання...а інший мій чоловік...я напевно до кінця життя не розберусь...хто вони для мене хто важливіший...але всі накруг думають шо я зробила вибір...сказавши так...своєму теперішньому чоловікові...недочикаючись...першого... мої почуття до ТК(першого)...це фанатичне кохання...яке забирало нас з реальності...і відносило де були тільки...ми...поки спочатку... я все не зруйнувала...а потом...коли доля нам  з часом дала другий шанс...ми вже були іншими...я закоханою дурепою...яка надіялась...шо сльозами і благаннями....загояться всі його рани...які я лишила за собою в його серці...а він...панічно боявся...шо я не та яку він так кохав...і старався...всяко мене перевірити...і ми не витримали...того шо ми були фанатики...один одного...але тепер з часом я розумію...шо винні обоє...але виню тіки себе...але що ж поробиш...ми один одному як приносили...чисте кохання...щастя...яке підносило до небес...тай невиносиме страждання...яке кидало...і робило такі рани...шо ніщо не вилікує... в момент...коли ми віддалились...я познайомилась...з моїм теперішнім чоловіком DN....він був просто хлопцем..ми просто гуляли...і то не самі...ми були просто знайомі...потом просто друзі...а потом...я незнаю як я влюбилась...через 5 місяців...від тоді як ми познайомились...на питання..."БУДЕШ моєю дружиною"...я сказала...так....навіть не задумуючись...чи то через надмірну дозу алкоголю в моєму організмі...чи то наскільки я його уже тоді кохала...через пів року ми розписалась...а через рік зіграли весілля...я його настільки кохала...що розуміла...шо нікому б "так" б більше і не відповіла.....але місяць перед весілля...я немогла спати...кожну ніч...мені снився мій перший...мій ТК...подружки...сміялись...казали..що це передвесільний мандраж...що так буває зівсіма нареченими....і я старалась не думати...хоча було дуже тяжко...я з   свої чоловіком...жили душа в душу...це кохання було набагато спокійнішим...він мене розумів повністю...ми наскільки були схожими...і по характері...і по зовнішньості...що навіть казали...що ми брат з сестрою...ми однаково дивились...на світ...але це все після весілля тривало не довго...він змінився...він більше не звертає на мене увагу...він став чужим...але я його все ще кохаю...хоча я впевнена...що той мій DN є..просто це побутове життя...зробило з нього черствого.... Ви знаєте...вони обоє в моєму серці...але ТК своє життя...в нього вже серйозні стосунки....і я впевнена...що він дотепер мене ненавидить...але може так і краще...бо я дуже хочу щоб він був щасливий...нехай і не зімною... а мій чоловік...я так надіюсь....що він буде щасливий...хоча зараз ми разом...але страшно боюсь...що і його я втрачу.... а я їх так кохаю!!!!!!!!!!

Открыть | Ваші думки 64

...


ще декілька місяців тому я й не думала...шо таке скажу...але я дуже розчарувалась в людях...особливо в подружках....

 

а все починалось ...та класно...ми тіки як помирились...закінчення коледжу..(а ми дружили від 3 роки)....випускний...нас було четверо..Галюська..Мася...Кіця і я...все нібито прікольно...я кіця і мася...проступили разом в інститут...ну а галюська...на заочне...все так прікольно...памятаю...які ми були щасливі...шо дальше будемо разом...кіцю і масю...я бачила кожен день...ну а Галюську як получить..але старались...як омога частіше....сварились...потом мирирились...потом знов сварились...і знов мирились...почпвся карантин...Кіці і масі в місті ен було...а ми з галюською...день в день були разом...

 

незнаю ми четверо жили життям одна одної...знали про все...про...про щасливі моменти...і раділи разом...про не удачі...старались пережити разом і допомогти одна одній...им довіряли одна одній найпотаємніші думки...і мрії...

 

а потом ніби щось сталось...я не знаю...я кіця і мася...ну між нами почались...якісь тупі сварки із-за нічого....на постому місці...мася почала від нас з кіцьою віддалятись...ну знаєте відчуття ніби все добре...але вона десь далеко...і я не розуміла чого....одного разу коли ми прогулювали пари в кафешці...ми сиділи троє...ми про шось почали говорити...і мася спиталась...чи вона змінилась...порівняно з коледжом...і попросила сказати проавду...я сказала...що вона почала ставати сучкою...(для нас це були звичні слова повідношенню одна до одної)....і вона на мене не оідилась...сказала шо всьо норм...потом коли я спиталась...чи шось не так....бо знала шо ми віддаляємся...вона сказала...що я така і є...як була...і всьо вродіби було норм...я так спочатку думала...але потом...ми почали...все більше і більше сваритись...і все...одного разу...ми до такого посварились...що до тепер не говорим...а вже декілька місяців пройшло...я постійно з кіцькою...а вона...вона в універі знайшла собі нових...а поза ним...вона з галюською...

галюська старалась нас помирити...але вона хотіла...щоб перший крок...зробила я...(я майже завжди його перша робила)...але я знала...навіть защо я мала в масі вибачатись...ми спочатку...хотяби вітались...а тепер...ноль...так ніби ми не вчились...3 роки в коледжі...німи нас і не було...

я думала що з галюською...ми лишимось...найкращими подружками...але...вона працювала...я вчилась...а вечером...я гуляла з своїм хлоппчиком...а вона з подружками...потом вона почала зустрічатись...з хлопчиком...своїм...і ми общались...тіки по телефону...всьо було нібито нормально..знали майже все одна про одну...але потом...я не знаю...вона не дзвонила...а коли я дзвонила...вона то не брала трубку...а бо казала...що передзвонить...а бо не передзвонювала...а якщо передзвонювала...тоді вже я не могла...говорити...і так все закінчилось...потом в мене поломався телефон...і я не можу нікому дзвонити...тіки можу відповідати на телефонні дзвінки...а я надіялась...що вона буде дзвонити...але ні...і от я їй пишу в контакті...вона не відповідає....

 

а що з кіцьою?...ми залишились вдвох...я довіряю...як сестрі..(хоча вони всі 3-є були мені сестрами)...ми всім...ділимся...і вот все що залишилось...від нашої дружби...вірите...якщо мені б це хтось...розповів 2 роки тому...я б сміялась...а тепер плакати хочеться...і так обідно...я так хочу з ними помиритись...але уже не знаю як...........

я навіть не знаю хто ми зараз...подружки...знайомі...чи взагалі ніхто...але щоб не сталось...в моєму серці назавжди залишиться наша дружба...я їх дуже люблю...мої казявок....

 

 


Открыть | Ваші думки 3

P.S:ДРУЗІ ПІЗНАЮТЬСЯ В БІДІ


Всім привіт....давно я тут не булА...якось не було можливості...і приводу не було...але тут знов...шось в житті зламалось...я  2 тижні тому я захворіла...трохи повалялась дома...а потом і в лікарню положили...ну вродіби все як має бути...я подзвонила 3 людям зразу...це був мій хлопець...про нього був мій запис "ПРОБАЧ"...одна з моїх найближчих подружок...одна з тих про яких був запис "ПОМОЖІТЬ"...і 3 --це стара  подружка..про яку я також згадувала в тому ж записі...і от...в той самий день до мене прибіг мій коханий...а на 2-й день ...це був день Валентина...прийшла моя стара подружка...з шаріком...так приємно було...а ті, які мені були найрідніші...принаймі я їх такими вважала...не прийшли...а відмазалисьтим...шо одна посварилась з мамою...а інша не хоче йти сама...знаєте обідно...але все розумію...всяке в житті буває...тай подумала...ну прийдуть іншим разом...а вони вечером...святкували...і святкували...з..з моїм втраченим коханим...про нього майже всі записи мого блогу...так...вони дружили і зімною...і паралельно і з ним...ми всі одногрупники...а знаєте він мене ненавидить...в цьому я його не виню...це його право...але я не розумію...як могли мої подружки...просто...вони дуже часто мене промінювали мене на нього...та це зараз не до цього...ви знаєте...моя стара подружка була в мене кілька раз...а вони...тільки годували мене обіцянками...а не приходили...ви знаєтете до однієї із них...я кожний день дзвонила...і чекала...шо вона скаже...ми зараз до тебе прийдем...але...не буду...кривити душою...казали ...але не приходили...а я кожин день чекала...і знаходила їм просто...виправдання...відмазки...а одна з них...ше й обіжалась...шо я до неї не пишу і недзвоню...я не розумію...це я їй дзвонити маю...я не жаліюсь...просто зараз мені дуже обідно...і сльози просто самі напрошуються...а тоді мені було ше гірше....ну нухай вони не прийшли...а  в суботу...в моєї старої подружки була Днюха...вона всіх нас запросила на дискотеку...ну і ми пішли...там була майже вся наша компанія...смислі половина одногрупників...ну звичайно, там  були мої подружки...і мій колишній хлопець...коханий...і ше багато хто для мене...і їхній найкращий друг...(ви знаєте дуже часто вони забували про мене, і були з ним)...і от...ну я наледве впросила маму, шоб мене пустила...я прийшла...пізніше...коли вже всі були...ну мої подружки були разом....а я в обіді...була з моєю старою подружкою..ну в принципі внеї було свято...і це логічно...шо вся увага була на нії...ну це таке...потом...після свята...на другий день...я чую...шо дівчата на мене обідились...шо я була з старою подружкою...ну потом...прийшов..понеділок...ну і вівторок я йду в коледж...тобто сьодні...ну атмосфера така собі...скажем так терпима....але в кінці пар...я пішла...в кафешку...біля коледжу...покурити( так моя погана звичка, якої я стараюсь позбутись)..з моєю старою подружкою....а ті дівчата лишились в коледжі...вони там ше вдівались...і я лишила там шарфік....ну потом...вони прийшли так..показово віддали шарфік...і пішли...віднєкуючись...шо вони не мають часу...хоча в нас ше мала бути одна пара з якої ми втекли...ну вот вся історія...чесно кажучи я вже не витримую...мені дуже боляче....я їх дуже сильно люблю...і не можу зрозуміти їх...мені здається...коли мене нема...їм краще...їм легше...а я їх люблю...я без них неможу...але мені надоїло унижатись...проссити...я тоже маюсь якусь гордість...незнаю...вони коли я зроблю якусь помилку..то це трагедія....катастрофа...вони зімною поводяться..ніби я ворог...народу...а коли вони шось не так зроблять...то вони просто ступили...і завжди так було...і є ...і напевно буде...незнаю...я їх не виню...просто мені обідно..боляче...дуже-дуже....я просто дійсно останнім часом не маю...навіть з ким поговорити..чесно...незнаю...це не самотність...я не знаю шо це...просто шось так в грудях болить...серце кров'ю обливаєть...а душе ридає...ненаю...можливо я розклеялась...я просто знаю...що таке лежати...втикати на стелю....і чекати шоб, хотяб хтось про тебе згадав...а про мене задули навіть...найрідніші люди...

P.S:ДРУЗІ ПІЗНАЮТЬСЯ В БІДІ


Открыть | Ваші думки 6

КІНЕЦЬ,,,,,,,,,,,,,,


Всё кончено
Все кончено. И не вернутся вновь
Те встречи, что ждала и избегала,
Те мысли и та близость, что пугала,
И сладкие надежды на любовь.

Как часто мы имеем не ценя,
И ценим только то, что не имеем,
Завидуем другим, себя жалеем,
В своих проблемах ближнего виня.

Не думая, как просто потерять
Все то, что нам подарено судьбою,
Мы рушим счастье собственной рукою,
И пробуем осколки подобрать.

Мы действуем смелее и... глупее.
Разлука не доставит удовольствие.
Не чувства мы теряем, а спокойствие,
Себе при этом делая больнее.

Легко советовать другим, легко судить-
Чужая жизнь проходит стороной.
Своя - туман, где холодно одной,
Но несмотря на это нужно жить.
 


Открыть | Ваші думки 3

Історія життя, яке я втратила...2


І от рік....рік пройшов...як ми з ним перший раз розійшлись....тепер я розумію, шо я втратила...

втратила обійми...

втратила пристрасні поцілунки...

я втратила ту пристасть яка була тільки між намити просто пішов....

я хочу повернути і хочу хоть на мить відчути те шо було...

за мить кохання я б віддала все....

ше раз бути одним цілим і горіти в одному полум'ї кохання...

але на жаль серце розбите.....

і тільки ти можеш йому помогти...

але нажаль я одна зі своїм коханням


Открыть | Ваші думки 18

Поможіть


Я розкажу вам свою історію, а ви по можливості поможіть.... Я дружила з трьома подружками....ну всяке в житті буває....але все було нормально...дружили сварились....але були разом....а одного разу мені падає клєма....і я їх міняю на іншу....це все продовжувалося протягом майже всього 2-го курсу....але я зрозуміла..що помилилась....і мої подружки все мені простили...все було дуже добре....одно з них дійсно мені прикипіла до серця...я знала...в нас було все супер....і от прийшло день студента....ми поїхали до одногрупника на квартиру...ви розумієте...вони знали все про мене....вони знали до кого, шо, і з ким....але от субота....все було супер...але поки мені не стало погано...і після того я нічого не памятаю....і ось я нічого нерозумію тільки памятаю шо зімною поки мені було хуйово була тільки зімною тільки та...моя стара подружка...на яку проміняла їх колись...і я цього не розуміла...але сьодні я почула...шо коли я обнімалась з туалетом....я їх відганяла...я чесно не памятаю...мені так встидно...коли я сьогодні хотіла з ними поговорити....вони в коледжі взагалі мене не замічали....коли я попросила їх зі мною пару хвилин поговорити...вони мені сказали...точніше одна з них сказала...та шо дійсно мені була як сестра...."Тишо не розумієш, шо з тобою ніхто не хоче з тобою говорити"............ я не знаю ШО МЕНІ РОБИТИ?ЯК ПОСТУПИТИ???мені кажуть забий, а я не можу так...бо вони дійсно прикипіли мені до серця...мені дуже встидно..якби я могла...вернути все...як б все змінила...

Открыть | Ваші думки 25

Я така як є і не буду інша


 

Я одинока, но любима, Смеюсь,когда так хочеться рыдать. Я сильная, но так легко ранима, Я забываю, чтобы не прощать. Я ненавижу ложных обещаний И от реальности скрываюсь я в мечте. Я говорю, хотя боюсь признаний, Ловлю улыбки,зная,что не те. Я говорю "люблю",когда теряю, Но так боюсь мгновенье упустить, Чужих людей всегда легко прощаю, Но самых близких не могу простить. Когда мне больно - просто улыбаюсь, Я забываю часто имена... И навсегда я ухожу, но не прощаюсь. Всегда среди друзей, но я одна. Я слабая, чтобы принять решенье, Но сильная, чтобы сама решить. Я разбиваю сердце за мгновенье И заставляю с этим себя жить. Когда легко - я сложность выбираю И опрометчивость почти моя сестра. Я не хочу, но часто отпускаю. Не говорю я важные слова. Я не умею врать, но и не верю Ярким улыбкам и чужим "люблю". Переживаю каждую потерю И поздно слишком о прощении молю. Меня понять легко, но слишком сложно Заставить меня ближе подпустить. Я гордая, где это невозможно, Но я умею искренне любить!


Открыть | Ваші думки 19

Я хочу знати більше про блогерів



Открыть | Ваші думки 11

Щаслива чи то нещасна


Можливо всі мої записи сльозливі, сопливі і я розпускаю нюні, але в житті буває по різному, то ми знаходим то втрачаєм...коли нам боляче погано ми стараємся або закритися в собі або з кимось поділитися...я не можу просто закритися в собі, але й незавжди хочеться нагружати інших своїми проблемами, тому свої думки я залишаю тут...в своїх блогах...останнім часом я маайже не робила записів бо була щаслива і ні зким не хотіла ділитися своїм щастям, бо боялася що його втрачу, але... мені здається я його втратила, оте щастя просто шмигнуло у мене з під рук....чому...не знаю чи наївна чи просто чогось не зрозуміла чи щось не побачила...так боляче... ну незнаю... хоч на душі тоскно...але я щаслива..що воно в мене було...буде гріти згадка про ТЕ, щобуло...не буду втрачати надії....але боляче звичайно...але що робити таке життя...цей тиждень і це щастя, яке тривало цей тиждень, допомогли мені багато чого зрозуміти...багато в чому навчило...але все в житті можливо...і визнаєте вперше після втрати я не розчарувалася в житті....


Открыть | Ваші думки 8

Дещо про дружбу


Я столько видел горя от друзей

И столько бед и мук омыл слезами,

Что в смертный час уж лучше умереть,

Чем уцелеть и снова жить с друзьями.

А. Навои

Друг - это прежде всего тот, кто не берется судить. (
Антуан де Сент-Экзюпери)

Мій найкращий друг той, хто шукає найкраще в мені.

 

Настоящий друг - это тот, кто будет держать тебя за руку, и чувствовать твоё сердце.

А це уже від мене: У мене три подружки, і я дуже рада, що вони в мене є!!!!!!

Напишіть що ви думаєте про дружбу


Открыть | Ваші думки 19

...***...


Хто для нас друзі, це ті люди, з якими ти кожен день ідеш в коледж, чи ті які підтримають, допоможуть, знайдуть потрібні слова... ви маєте найкращих друзів...в мене ще 3 подружки, а я незнаю чи найкращі, бо ми завжди сваримся...одна  на одну таке гоним...що деколи аж страшно...чого не може бути все нормально...а не... обговорюємо поза спиною...а в очі улибаємся...для чого...ми ж клялись...не правильно це все...не знаю може я забагато прошу...але...я хочу мати справжніх друзів...а не просто дівчата з якими я просто гуляю...не спорю деколи все нормально...але здебільшого...все тупо...

Сорі, якщо когось обідила, але просто так дальше не можна...треба щось з цим робити, а може лишити так як є... просто обідно


Открыть | Ваші думки 9

Надоїло


надоїло жити за принципом ".. Мы любим тех, кто нас не любит...Мы губим тех, кто в нас влюблён. Мы ненавидим,но целуем...Мы не стремимся,но живём. Мы позволяем не желая...Мы проклинаем, но берём, Мы говорим и забываем, о том, Что любим - вечно лжём. Мы безразлично созерцаем, На искры глаз не отвечаем...Мы грубо чувствами играем...И не жалеем ни о чём. Мечтаем быть с любимым рядом, Но забываем лишь о том, Что любим тех, кто нас не любит...Что губим тех, кто в нас влюблён..."

Я хочу кохати і бути коханою!!! я кохана, а не кохаю, але кохаю...а не кохана...ні я не здуріла, просто кохаю не того, зустрічаюся не з тим, мрію не проте...я хочу втікти...далеко, далеко...щоб мене ніхто не знайшов...і почати жити наново...але від себе не втечеш...від совісті і кохання...чому в мене совість проснулась, коли нема кохання...а кохання було, коли не було совісті...не знаю...я нічого незнаю...нічого не розумію, просто хочу бути інакшою...змінитися...але не можу...постійно минуле тягне назад... Чому?


Открыть | Ваші думки 1

Пробач


Я зрозуміла, що життя це лотерея....ми когось втрачаємо...когось знаходимо...сьогодні я зробила дуже боляче людині, яка мене кохала...мені дуже соромно за це, але...я не так більше...ми останнім часом дуже сварилися...бо в серці вмене інший...я старалася його забути і бути зним... постаратися цього покохати...я запевняла себе,  що так буде краще...адже той мене кохає...але серцю не прикажеш...не знаю може це помилка...але для чого його мучитися йому і мені...я його розумію...він вже знайшов мені обручку...він бачив уже нас як родину...але сама винна...сама його запевняла, що так і буде...тішила його...просто грала...а може й ні...я напевно загралася...сама подумала, що кохаю...але...я його розумію...сама знаю, що таке кохання без відповіді...а зараз мучуся, лишби він ненаробив дурниць...лишень.нічого не сталося...надіюсь, що він ще знайде свою кохану, і буде з нею щасливий...а йому я хочу сказати одне...ПРОБАЧ


Открыть | Ваші думки 1

Остання СМС


Останнє, що ти мені написав, це було поздоровлення на Д.Н.  Пам*ятаєш, "щоб мрії справдились твої, і щоб про гіркоту  печальних сліз твої очі ніколи  не дізнались"...як би я хотіла, щоб твої слова справдились...ми вже тоді не були разом...але щоб ці слова не були тільки смс, а стали реальність, мені потрібен тільки ти...ТИ...ТИ...ТИ один єдиний...КОХАЮ...КОХАЮ...КОХАЮ...і як жити без тебе вже не знаю...я розумію, що не потрібна вже тобі...але серце, душа цього не розуміє...зараз нікого біля мене нема...а я хочу кричати...ридати..руки трясуться...тіло тремтить...а серце наче вискакує з тіла...просто зрозумій КОХАЮ....сльози на очах а всерці залишилось тільки ПЕЧАЛЬ І КОХАННЯ...кохання тільки до тебе коханого...мені протрібно тільки одне слово ВЕРНИСЬ...і я прийду, де б я не була...яприйду хотьна мить...але побути з тобою хоч долі секунди...КОХАЮ...поклич коли треба...коли не буде з ким... поговорити...коли тобі буде погано...коли буде добре...поклич просто так...лишень благаю поклич...я вже не можу боротись з цим...це мене їсть зсередини...це нещасне кохання....


Открыть

Сон


Мені знову снився ти...ми разом...коли я прокинулась тебе нема зімною...але я щаслива, що хоча б в снах ти мій...ми разом... я щаслива, що хоча б в снах ми разом, хоч долі секунди...але я з тобою...я надіюсь що колись будем разом засинати і прокидатись...хоча ні...я забула...ТИ УЖЕ НЕ МІЙ...ЦЕ БУВ ТІЛЬКИ СОН...


Открыть

ВЕРНИСЬ


"Я тебе кожен день бачу, але ти мене не баачиш" я дуже хочу бути з тобою. я б на тебе дивилась годинами, все життя...але встидно...встидно перед групою...всі знають, що вмене є інший...думають, що я зним щаслива...що з ним кохання...але...це все картинка...ілюзія...а насправді...вони не знають...хто в мене в серці...в душі... про кого я мрію, що хвилинки...секунди...В СЕРЦІ ТІЛЬКИ ТИ!!!...я б віддала все, що в мене є...що мала...зробила б все, щоб знов побачити твої закохані, щирі губи...відчути ніжний запах твого тіла і доторкнутись хоть на мить до твоїх губ...потонути в твоїх обіймах...не треба слів...ти тільки і я... я знаю що перед тобою завинила... я не можу в тебе щось вимагати щось...але якщо кохаєш...обіцяю я зроблю все... лишу все...покину все... тільки будь зімною... зрозумій...я навіки твоя... кожна частинка мого тіла належить тобі...просто КОХАЙ... ти хотів бачити ідеал...я не ідеал, і ніколи ним не буду...але я дуже хочу, щоб ти вернувся


Открыть | Ваші думки 5

Хто Я???


Як щасто ми задумуэмось над цим питанням??? ХТО ТИ?

Коли сидиш одна і ніби все в житті є, друзі, навчання, робота, а ти одна... Чогось не вистачає...

дивишся в дзеркало, і не впізнаєш себе...ким я стала??? я зовсім не та що була???

я мала все, а втратила??? я була чистою, невинною дівчиною, як ввідкрита книжка... а тепер у свої 17, ще тільки жити і жити а я не знаю для чого... я втратила все...і здобула щось нове... а чи потрібно це мені... ніби є все, а щогось не вистачає... а ЧОГО???... не знаю...на свої роки бачила багато: смерть, нещасне кохання, кохала, втрачала, знаходила, думала про смерть і бачила її, надіялась, жила. втрачала, і дальше жила...я знаю що таке світ, жорстокий світ, але не знаю як з ним боротися...це жорстокий світ створюємо ми самі...а для чого???...ми поховали ВІРУ, НАДІЮ, ЛЮБОВ...ми не віримо в щось чисте, не надіємося що все буде краще, ми не любими нікого і нічого крім нас самих...А чого???...коли коли серце плаче і благає ПОВІР, НАДІЯ Є, ПРОСТО ЛЮБИ...а ми забули, що це означає...ми все життя кудись спішимо, кудисьбіжимо, рвемся...а для чого???

ЗУПИНИСЬ І СПИТАЙ СЕБЕ:ХТО ТИ?ДЛЯ ЧОГО???


Открыть | Ваші думки 3

Настроение : Сумна, але гріє згадка    

Історія життя, яке втратила


У же рік пройшов, а не забувається...

Все почалося з простої пари інформатики, перші невинні обійми, просо так , тоді ніхто не думав про якісь стосунки, просто так...Потім театр з групою, і знову просто обійми, знов просто так... Потім довга розмова по телефону...і "Давай підем гуляти"...пішли...Він запросив мене в кафе...мене ще ніхто не запрошував...йшли в обнімку...а мені так не зручно, бо він вдітий як з картинки, а я ...чесно кажучи зовсім не для кафе...

Він сів навпроти мене і ми проговорили 3 години, ніпро шо, мені ще нізким не було так легко говорити...Потім провів додому...і нічого, ніяких поцілунків, ніяких приставань, просто обняв мене і пішов, потім знов гуляти, гуляти , говорити. А одного разу "Be my girlfriend" і я сказала так, цієї миті я ніколи не забуду, він крутив мене на руках, він був такий щасливий, так як би його заповітна мрія здійснилась, а для мене це було щось нове, не гадане, не зрозуміле...Він був такий щасливий не винний, романтичний, ідеальний...

В групі про це ніхто не знав...Мені зразу було не звично...Потім і в групі дізнялись, в коледжі...Зразу ніхто не сподівався, а потім...тай дотепер кажуть що ми були ідеальною парою, дуже підходили одне-одному...це знали всі, тай ми ніколи потім і не скривали...Це була казка, він ставився до мене, як до королеви...Це були дійсно ми, в нас не було я і він...завжди було тільки ми... Ми дійсно кохали одне-одного...Нам не треба було більше нічого...але...


Открыть | Ваші думки 9




Содержание страницы

Календарь
Март
ПнВтСрЧтПтСбВск
   
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31

Интересы
ОБОЗ.ua